МІКРОФО́Н, а, ч. Прилад, що перетворює звукові коливання на електричні і застосовується для передавання звуків на велику відстань або для підсилення їх. Пілот корабля ["Восток-2"] міг провадити передачу як з мікрофонів, вмонтованих у шоломі скафандра, так і за допомогою мікрофонів, розташованих у кабіні, якими міг користуватися, відкривши шолом (Рад. Укр., 12.VІІІ 1961, 3); Увечері Марко перед мікрофоном розповідатиме про свій досвід — слухатиме вся країна (Горд., Дівчина.., 1954, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 735.