МІКСТУ́РА, и, ж. Рідинна суміш кількох лікувальних речовин. Лічать мене тільки од хвороби серця.., дають сердечні мікстури і порошки, часом на ніч наркотику — та й все (Коцюб., III, 1956, 443); З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії, готував у скляночках різні гіркі й солодкі мікстури (Ів., Вел. очі, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 736.