МІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мінува́ти; // у знач. прикм. Із закладеними мінами. У селі, в полі, на лінії мінованої зони, навколо горбка, де причаїлись кулеметники, почали вибухати гарматні набої (Трубл., І, 1955, 77); Танки мчали мінованими дамбами (Рад. Укр., 1967, 9. V, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 742.