МІНОМЕ́Т, а, ч. Один з видів гармати для ведення навісного вогню мінами. По дорозі підрозділ підхопив у трофейників німецький міномет і три ящики мін до нього… (Ле, Право.., 1957, 180); Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшиною мінометної батареї (Про багатство л-ри, 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 742.