МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец.
1. Рядкові літери, переважно в текстах стародавньої писемності; протилежне маюскули.
2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 743.