МІРОШНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути мірошником. І не мірошникує, а голова борошном припала (Укр.. присл.., 1955, 149); Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце [для вітродвигуна], де.. його ще прадід мірошникував, — золоте місце на всю околицю (Ю. Янов., Мир, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 747.