МІРІА́ДИ, а́д, мн., книжн. Незліченна кількість; сила-силенна, безліч. Міріади дрібних крапель.. спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками (Коцюб., II, 1955, 32); На кобзі 49 струн, а родять вони під чуйними трепетними пальцями кобзаря міріади звуків (Вол., Сади.., 1950, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 746.