МІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мі́стика і містици́зм. Ідеї європейських комуністів-утопістів.. не мають нічогісінько спільного з містичною та антисоціальною секцією духоборів (Фр., XVI, 1955, 352); // Пройнятий містикою, містицизмом; сповнений містики. У гроті "святих" обняв нас містичний, таємний страх (Коцюб., II, 1955, 303); [Шевченко:] У Вагнера ж почавсь новий період творчості — містичний, заплутаний, лихий (Тич., І, 1957, 325); // у знач. ім. місти́чне, ного, с. Те, що є містикою. За символом у поезії декадансу завжди простяглася болотна трясовина містичного, "божественного", "непізнаванного" (Поезія.., 1956, 28).
2. перен. Який не можна пояснити. І хоч це було чимось містичним, але йому здалося, що в її хворобі винен він сам… (Руд., Остання шабля, 1959, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 750.