МІСТКИ́Й, а́, е́. Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь; ємкий. Шхуна "Колумб" належала Рибтресту. Це було невеличке, але містке судно (Трубл., Шхуна.., 1940, 7); Поруч з баштою кормоцех з місткими засіками, кормозапарником (Рад. Укр., 28.VІІІ 1959, 2); // Який охоплює багато явищ, якостей; всеосяжний. В ясних і містких образах пісенного звучання поет [П. Тичина] зобразив хід революції і в українському селі (Поезія.., 1956, 86); Поняття стилю, яким би містким і важливим воно не було, не охоплює всього процесу художньої творчості (Рад. літ-во, 1, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 750.