МІФОЛО́ГІЯ, ї, ж.
1. Сукупність міфів якого-небудь народу. "Лісова пісня" Лесі Українки де в чому перегукується а прекрасною повістю М. Коцюбинського ".Тіні забутих предків*. Обидва твори створені на матеріалі української міфології, утверджують високі людські поривання, сповнені поезії і краси (Нар. тв. та етн.. З, 1963, 48); Однією з головніших сюжетних основ мистецтва ольвіополітів була грецька міфологія (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 259).
2. Наука про міфи (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 757.