МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й. Подвір’я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (Собко, П’єси, 1958, 27); Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6); — О, ще, хвалити бога, держусь міцно на ногах (Н.-Лев., III, 1956, 321); У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80); Міцно і щиро стискаю Вашу руку (Л. Укр., V, 1956, 394); Хлопець поліз, дістав хліб, взяв солі з черепка, що стояв на віконці, міцно посолив (Григ., Вибр., 1959, ЗО); Ну й димочки восени! Ну та й міцно ж пахнуть, кляті! (Мур., Осінні сурми, 1964, 13).
МІ́ЦНО… Перша частина складних слів, що відповідає значенню слова міцний 1, 2, напр.: міцноголо́сий, міцнокорі́нний, міцнокри́лий, міцноси́лий, міцноті́лий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 759.