МІЦНІ́ТИ, ію, ієш, недок. Ставати міцним, сильним. Робітничий клас не гине, а росте, міцніє, мужніє, згуртовується, освічується і загартовується в боротьбі (Біогр. Леніна, 1955, 123); Тож рости і міцній, мій смуглявий, замріяний сину (Криж., Під зорями.., 1950, 27); Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав (М. Ол., Леся, 1960, 160); Йому здалося, що він іде сам через фантастичні степи, іде як тінь од свого життя, міцніє в рішучості й запеклості (Ю. Янов., II, 1958, 206); Мороз міцнів з кожною годиною (Кач., Вибр., 1953, 399); Життя розквітало, країна міцніла (Забіла, Малим.., 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 759.