МІЩА́НКА, и, ж. Жін. до міщани́н. — Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Март., Тв., 1954, 190); Напроти доктора на лаві сидять якісь дві жінки, з вигляду крамарки або багаті міщанки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 412); Ні, ні, моя жінка не якась там міщанка… Це в неї після війни… Це минеться (Мур., Бук. повість, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 763.