Слово "набряклий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НАБРЯ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до набря́кнути. З притиском витирає [Дем’ян Кізка] полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки (Крот., Сини.., 1948, 40); Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 35); Над степом стояла темна, набрякла від вологи, важка хмара (Коп., Сусіди, 1955, 13).

2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, розпухлий. На її шиї, на руках, неначе жаби, порозпинались чорні плями; набряклі жили кидалися — бились (Мирний, III, 1954, 118); Ольга побачила набрякле і синє обличчя (Галан, Гори.., 1956, 25); Він відчинив важкі набряклі двері і опинився в хижі (Скл., Святослав, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 20.