НАБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Будувати у великій кількості. — Доводилось мені і скарби знаходить: багацько набудував я церков, монастирів (Стор., І, 1957, 345); Багато набудував колгосп "Перемога"! Після війни прийшли майже на голе місце (Коп., Подарунок, 1956, 8).
2. Те саме, що надбудо́вувати. Набудувати один поверх над будинком.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 21.