НАВ’ЯЗА́ТИ1 див. нав’я́зувати.
НАВ’ЯЗА́ТИ2, а́є, недок., НАВ’Я́ЗНУТИ і НАВ’Я́ЗТИ, зне; мин. ч. нав’я́з, ла, ло; док.
1. Прилипати, застрявати в якійсь кількості.
2. перен., розм. Приставати, чіплятися до кого-небудь. Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав’яз? — говорила вся його постать (Коцюб., II, 1955, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 45.