НАВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уеш, недок., НАВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Наповнювати що-небудь вантажем; завантажувати. В Ільнику на причалі робітники сплаву навантажували платформи лісом (Чорн., Визвол. земля, 1950, 56); Навантажили [Чіпка з товаришами] обидва вози [снопами], придавили рублем, ушнурували як слід, по-хазяйськи (Мирний, II, 1954, 175); За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Сміл., Сашко, 1957, 128); // Поміщати, класти вантаж на кого-, що-небудь, у що-небудь. Іван Антонович пильно вдивлявся у вагу, а колгоспники швидко навантажували вже зважений хліб на машини (Збан., Старший брат, 1952, 73); Хлопці дружним зусиллям навантажили водохід на човен (Донч., VI, 1957, 68).
2. перен., розм. Доручати кому-небудь якусь роботу, покладати якісь обов’язки і т. ін. — Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Янов., II, 1958, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 25.