НАВЕ́РГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до наве́рга́ти. Вітер ущух, спинилась злива.., і на путі, прокладеній бурею, лишилось тільки грубо навергане каміння (Кол., Терен.., 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 27.