Слово "наверчений" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НАВЕ́РЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти2. Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Міщ., Сіверяни, 1961, 27).

НАВЕ́РЧЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверті́ти3. На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір’я (Вас., І, 1959, 131); — Хоч гуляти? — питає підбігаючи дівчина в здоровенній хустці, що наверчена на шию, як ярмо (Григ., Вибр., 1959, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 29.