НАВИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Вигадати багато чого-небудь. — Такого навигадують, чого зроду й на думці не було (Кв.-Оси., II, 1956, 298); Коли б я хотів написати неправду, я міг би навигадувати найрізноманітніших страхіть (Донч., VI, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 30.