НАВО́ЩУВАТИ, ую, уеш, недок., НАВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех. Натирати воском що-небудь. Дід знай правився коло свого улика, то скурював його смирною, то навощував вощанкою [вощиною] (Мирний, І, 1954, 192); — Отой галстук зніми, надіватимеш лише по неділях та й то тільки після того, як навощиш на завтра дратви (Чаб., Катюша, 1960, 72); // Закріплювати вощину на рамку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.