НАВСИ́ДЬКИ, присл., розм. Те саме, що навси́дячки. Господиня, вклавши дітей, сіла над ними і куняла навсидьки цілу ніч, не гасячи світла (Гончар, III, 1959, 16); — Спробував заснути — не вдалося. Якось і шум заважає, і незручно навсидьки (Головко, І, 1957, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 42.