НАВСИ́ДЯЧКИ, присл., розм. У сидячому положенні; сидячи. Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову, та й засне над дійницею навсидячки (Коцюб., І, 1955, 64); Здавалося, він дрімав навсидячки, зануривши своє широке підборіддя в кучеряві вилоги кожушка (Гончар, III, 1959, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 42.