НАВСТО́ЯЧКИ, присл. У стоячому, вертикальному положенні; стоячи. — Вибачайте.., але ні вам, ні мені не випадає говорити навстоячки! (Н.-Лев., І, 1956, 126); Один олень підгорнув ноги й ліг. Троє.. продовжували навстоячки жувати жуйку (Трубл., II, 1950, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 42.