НАГА́ЙКА, и, ж. Те саме, що нага́й. Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (Гончар, III, 1959, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 46.