НА́ГНІТ, у, ч., діал. Гноблення. В часах пониження й неволі, І нагніту, і темноти.. Родився, ріс і виріс ти (Фр., X, 1954, 265); Середняки, збуваючись глитайського нагніту, стали поводитися вільніше (Епік, Тв., 1958, 235).
НАГНІ́Т, у, ч. Патологічні процеси переважно на холці коней, що виникають від погано припасованої збруї або неправильної посадки при їзді.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.