НАГРУБІЯ́НИТИ, ню, ниш, док. Те саме, що нагруби́ти. — Як ходили ви з візитом до попечительки — нічого такого не траплялось тоді?.. Не нагрубіянили ви їй?.. (Вас., І, 1959, 138); Цей чоловік, якому вона, зустрівшись перший раз, стільки нагрубіянила, став їй найдорожчим на світі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 58.