НАДГОРОДЖА́ТИ, аю, а́єш, недок., НАДГОРОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., діал. Нагороджувати. — За мої заслуги князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині (Фр., VI, 1951, 41); Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Л. Укр., III, 1952, 585).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 65.