НАДГРО́БНИК, а, ч. Те саме, що надгро́бок. Я спорудив собі надгробник вікопомний; До нього шлях людський не заросте зелом (Стар., Вибр., 1959, 85); І над надгробником Франковим, І над Міцкевича вінком Народ гримить щасливим словом І вольним розцвіта трудом (Рильський, II, 1960, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 65.