НАДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. надста́влять; док., перех.
1. Пришивати, приєднувати що-небудь для подовження; приставляти.
2. діал. Наставляти, простягувати. Василь.. сів на припічок і, не кажучи й слова, надставив руки над поломінь (Фр., І, 1955, 142).
Надставля́ти (надста́вити) ву́хо (ву́ха, у́ха, у́ші), діал. — прислухатися. В тій хвилі дивно щось забряжчало і зашелепотіло.., — всі надставили уха (Фр., VIII, 1952, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 80.