НАДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДУ́МАТИСЯ, аюся, аешся, док.
1. Те саме, що надумувати 1. Фактор ніби надумується і боком кидав свій вдоволений погляд на Білинського (Круш., Буденний хліб.., 1960, 72); Кайдашиха надумалась піти до священика й просити його, щоб він освятив хати (Н.-Лев., II, 1956, 365); Мучився той хлопець, мучився та й надумався признатись керівникові їхнього революційного гуртка (Цюпа, Три явори, 1958, 13); Тож учора ввечері надумався [Семен] було написати їй листа (Сміл., Зустрічі, 1936, 104).
2. тільки недок. Роздумувати над чим-небудь; замислюватися, задумуватися. Пан був голодний, то й не надумуючися, почав гризти той твердий хліб (Фр., II, 1950, 114); Мартоха саме надумувалась над тим, як би його обійтися з чоловіком (Л. Укр., III, 1952, 638); Привели стару ключницю. Вона була на диво спокійна і відповідала на все, не надумуючись (Ірчан, II, 1958, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 82.