НАДЧУТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. надчутли́вий. У всій своїй надчутливості в естетичних і філософічних речах, справах протиставив і протиставлю я — прасилу землі. Я впрост розхоруюся, мов птах у клітці, коли не можу бути з природою, з землею в контакті (Коб., III, 1956, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 84.