НАДЩЕ́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЩЕРБИ́ТИ, щерблю́, ще́рби́ш; мн. надще́рблять; док., перех. Робити щербини, зазублини, вибоїни на чому-небудь; вищерблювати, зазублювати. — От і вчора напав якийсь поганець-кріт на наше житло… Надщербив нам стіну, пошкодив башню, але таки ми доконали його… (Козл., Мандрівники, 1946, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 84.