НАДІ́ЙНО. Присл. до наді́йний. Об’єднані сили соціалістичного табору надійно гарантують кожній соціалістичній країні захист від посягань з боку імперіалістичної реакції (Програма КПРС, 1961, 17); Було прохолодно, подихало північним вітерцем, але весна вже надійно взяла все під свою владу (Збан., Перед-жнив’я, 1960, 101); // у знач. присудк. сл. Без хвилювань; спокійно, впевнено. Він роздягся.. І якось аж надійніше стало: шинель на ключці й шапка — дома вже буде (Головко, II, 1957, 21); 3 ним завжди надійно, навіть затишно, бо для нього не може існувати нічого непередбаченого… (Руд., Остання шабля, 1959, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 69.