НАЖЛУ́КТИТИСЯ і рідше НАЖЛУ́КТАТИСЯ, кчуся, кчешся, док., вульг. 1. перех. Випити пожадливо і дуже багато чого-небудь; напитися. [Кіндрат Антонович:] Чабан як нажлуктиться цього чаю, як розіпре йому живіт, то йому й горюшка мало (Кроп., II, 1958, 309); Рурка так нажлуктився Явдошчиного самогону, що й заснув біля дверей (Збан., Єдина, 1959, 377).
2. неперех. Випивши надміру спиртних напоїв, сп’яніти; напитися доп’яна. — Нажлуктався вже, — докірливо констатували дядьки. — Ще и, глядіть, знамено поцупив із волості! (Смолич, Мир.., 1958, 184); — Ви коли нажлуктились, Якиме Федосійовичу, по саму зав’язку, то йдіть та лягайте спати… (Логв., Літа.., 1960, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 87.