Слово "назвище" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НА́ЗВИЩЕ, а, с.

1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. їм назвища не знає… (Рильський, Поеми, 1957, 257).

2. діал. Прізвище. Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Коцюб., І, 1955, 210); Хлопці запримітили, що на згадку цього назвища [Рібенгольц] його обличчя поблідло (Фр., VI, 1951, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 89.