НАЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відриваючи або віддираючи, одержувати яку-небудь кількість чогось. Тоді я з старих меблів наздирав повсті, морської трави, якою підбивають дивани, ..і ми тепер мали місце, де можна було добре лежати й відпочивати (Сміл., Сашко, 1957, 195).
2. перен., розм. Захопити силою, привласнити багато чого-небудь. — Їм [дукачам] добре — грошей наздирали з нашого брата, багатіють (Мирний, III, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 90.