НАЗЛІТА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Прилетіти звідусіль в одне місце (про велику кількість птахів). От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів. Назліталось їх сила, і все один в один (Укр.. казки, 1951, 238); — То якийсь недобрий знак, що того птаства тілько тут назліталося, — сказав візник (Фр., II, 1950, 361).
2. перен., розм. З’їжджатися, сходитися, збиратися звідусіль в одне місце. З різних кінців, з різних сторін назліталося юнацтво набиратися розуму, слухати правди-слова… (Мирний, І, 1954, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 92.