НАЗРІВА́ТИ, а́є, недок., НАЗРІ́ТИ, і́є, док.
1. Наближатися, ставати неминучим. Назрівала суперечка, і до розмови втрутилась мати (Гур., Життя.., 1954, 116); Садовський виголосив промову про те, що.. тепер назріле питання про утворення постійного українського театру в Києві (Бурл., Напередодні, 1956, 19); // Зростати, доходити до повного ступеня виявлення. О, як люблю я ці хвилини, І ці пісні, і ці слова. Коли в живій душі людини Чуття високе назріва (Воронько, Славен мир, 1950, 43).
2. перен. Виникати, зароджуватися. Під високим лобом, прикрашеним чорнявим волоссям, зразу ж назріває гостра винахідницька думка… (Вишня, І, 1956,337); В маленькій Ясиній голівці назрівали найрізноманітніші плани (Ів., Таємниця, 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 93.