НАЙБІ́ЛЬШИЙ, а, е. Найвищ. ст. до вели́кий 1, 3 — 6. Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Кобр., Вибр., 1954, 124); — Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира, — говорив старший лейтенант (Гончар, III, 1959, 282); Софія дуже худа, а це вже була чи не найбільша гандж для подільської нареченої (Стельмах, І, 1962, 301); Знай, що людська мисль. Що людська творчість — це найбільша мука. Найбільша радість на планеті нашій (Рильський, II, 1960, 103); Найбільшим сівачем добра й миру був Ленін (Літ. Укр., 5.XI 1974, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 695.