НАЙПЕ́РШЕ, НАЙПЕ́РШ, присл. У першу чергу, перед усім іншим. — Як же ти думаєш, до кого нам подобніше найперше поїхати? — А я думаю, що слід би до тітки найперше: вона ж моя найближча родичка (Л. Укр., III, 1952, 507); Діти дуже боялися, що вони не помітять, на якій же ділянці найперше зійде пшениця (Ів., Вел. очі, 1956, 107); — В Свирида така думка, щоб найперш Панамарчука одвідать… (Вовчок, VI, 1956, 264); — Зрештою, в тебе, — він звертавсь найперш до Порфира, — своя голова на плечах (Гончар, Бригантина, 1973, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 696.