НАКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех. Прикріпляти що-небудь до чогось за допомогою клейкої речовини; приклеювати. Всі люди, які виходили на вулиці, голосно читали гасла і об’яви, що наклеювали хлопчик і дівчинка (Ів., Вел. очі, 1956, 21); Для кращого шліфування на циліндри ..наклеюють товсте сукно (Стол.-буд. справа, 1957, 160); Замазав [Василько] фашистський напис на стовпі і наклеїв свій (Турч., Зорі.., 1950, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 106.