НАКОПИ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. накопи́чувати 1. Поки йшло накопичування живої сили, Максим наказав висунути наперед з двох флангів по два кулемети (Рибак, Час.., 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 108.