НАКОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, розм. Док. до костри́читися 2, 3. — Який ви, Якове, недобрий, — зітхнула мати. — От бачиш, я правду сказав, а ти вже й накостричилась (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 137);Впіймана, зловлена людина сидить… Наїжилось, накостричилось, лише іноді спідлоба позирає у вікно (Гончар, Бригантина, 1973, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 697.