НАКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Задовольнитися коханням. — Другий покохав мене, та й сам умер. А я, молода, не накохалась і не навтішалась на своєму віку (Н.-Лев., II, 1956, 111); — Не шкода мені того молодого княженка — накохалася я з ним (Вас., II, 1959, 445).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 109.