НАКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накрути́ти 1, 3, 4. Говорить до товаришів на тротуарі якийсь тонконогий літній піхотинець в обмотках, накручених туго до самих колін (Гончар, III, 1959, 288); — Дивимось: виходить [губернатор] із прольотки — на мундирі хрести, вуса накручені (Тют., Вир, 1964, 50); Капітан якийсь час ішов просто перед себе, машинально, без свідомості, мов накручений автомат (Фр., VI, 1951, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 112.