НАКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і НАКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш; мн. наку́плять; НАКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм., НАКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Купувати щось у якій-небудь кількості. Накупали [люди] хліба, щоб було чим.. посіяти (Кв.-Осн., II, 1956, 138); Накупили! краму й пива наварили. Не довелося тілько пить (Шевч., II, 1963, 82); — Зараз усього накупуємо та й заходимося варити [пиво] (Вовчок, VI, 1956, 289); Чоловік накупував досить хліба і всього, що йому душа забагла (Казки Буковини.., 1968, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 113.