НАЛИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. налива́ти і налива́тися 1 — 4. Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепи та булькало вино при наливанні у склянки (Коцюб., І, 1955, 200); Помірно тепла і похмурна погода подовжує фази наливання та достигання [льону] (Ол. та ефір. культ., 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 117.