Слово "наливатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НАЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛИ́ТИСЯ, ллю́ся, ллє́шся і рідко НАЛЛЯ́ТИСЯ, наллю́ся, наллє́шся і іноді налля́юся, налля́єшся, док.

1. у що. Вливаючись, натікаючи, наповнювати що-небудь. Собака не навчиться плавати, поки не наллється вода в уха (Номис, 1864, № 5786); * Образно. Сонячне проміння тугими струменями наливалося в бункер (Гончар, III, 1959, 268); Темрява охопила її всю, обкутала її, налилась в очі, в легені, зайшла за комір (Мик., II, 1957, 388).

2. Наповнюватися рідиною. Рось вище греблі налилася.. і підтопила довгий рядок зеленої лози понад берегом (Н.-Лев., IV, 1956, 98); На полях ще лежить сніг, але видолинки вже налилися зеленою водою (Збан., Сеспель, 1961, 356).

Налива́тися (нали́тися, налля́тися) жа́ром (вогне́м, фа́рбою, кра́скою) — червоніти. Оторопіло помітив [Лісовський], як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (Стельмах, І, 1962, 11); — Я думала, ти хотів мені щось сказати. Так поспішав … з висоти на землю… — І скажу, — наливається фарбою Омелько (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 130); Налива́тися (нали́тися, налля́тися) кро́в’ю — червоніти від злості, напруження і т. ін. Лице її мінилося: раз наливалося кров’ю, мов буряк, то знов блідло, мов полотно (Фр., V, 1951, 396); Очі в провідника наллялися кров’ю і вилізли наверх, як у барана (Коцюб., І, 1955, 295); Налива́тися (нали́тися) слізьми́ (сльоза́ми) — наповнюватися слізьми (про очі). Очі в жінки відразу налилися сльозами, не здержалася, од плачу затремтіла (Вас., II, 1959, 101).

3. чим, рідко чого, перен. Сповнюватися якимись почуттями, властивостями і т. ін. Смішно їм обом, наливаються радістю їх невеличкі душі (Мирний, І, 1954, 207); Вона вся наливалася щастям, світліючи, розквітаючи на очах (Гончар, III, 1959, 170); На щоках з’явився рум’янець, наливалося силою і здоров’ям тіло (Цюпа, Назустріч.., 1958, 261); Наллявся [куркуль] весь люттю, вихопив залізного шворня (Крот., Сини.., 1948, 188); Дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 47); За цей час Баклагов.. роздався у плечах, налився силою (Гончар, Таврія, 1952, 114).

4. чим і без додатка. Наповнюватися соком (про плоди, зерно і т. ін.); спіти. Виноград по садах жовтів, наливався (Коцюб., І, 1955, 246); Наливалось високе жито, хвилювалось на вітрі, наче озеро (Минко, Ясні зорі, 1951, 84); На деревах повільно наливалися соком маленькі плоди (Донч, IV, 1957, 115); Налились уже вишні (Вільне, Повнол. діти, 1960, 276); // перен., розм. Повніти, здоровіти. Соломія наливалася салом, ставала пишною (Кучер, Трудна любов, 1960, 136); За тиждень Тишко налився, як червоне яблучко (Вовчок, І, 1955, 35); Постать її струнка, пружна. Засмагле тіло округлилося, налилося (Чаб., Балкан, весна, 1960, 103).

5. без додатка, розм. Напиватися доп’яну. [Палажка:] Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі! (Мирний, V, 1955, 227); — Дай, боже, гостя, то й наллюся (Чуб., І, 1872, 243); // чим. Пити або їсти багато чого-небудь рідкого. Чим більше він наливався супом, тим дальше все бліднішав та білішав (Мирний, І, 1954, 283).

6. тільки недок. Пас. до налива́ти 1, 2, 5.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 118.