НАЛИ́ВЧАТИЙ, а, е. Те саме, що наливни́й 1. Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум’яне, мов те яблучко наливчате (Мирний, IV, 1955, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 118.